• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Методична робота

Мета діяльності школи

ü Забезпечення сприятливих умов для фізичного, інтелектуального, полікультурного становлення особистості кожного учня, досягнення ним рівня освіченості відповідного ступеня навчання, розвиток потенційних можливостей з урахуванням їх пізнавальних інтересів і нахилів.

ü Виховання духовно багатої, гуманної, вільної рівноправної відповідальної толерантної демократичної особистості.

ü Виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії , свідомого ставлення до обов’язків людини і громадянина.

ü Впровадження активних форм і методів навчання учнів та вчителів, реалізація особистісно орієнтованого підходу.

ü Підготовка молоді до самостійної активної, творчої життєдіяльності в нових соціальних і культурних умовах, уміння планувати стратегію власного життя, визначати своє життєве кредо .

ü Симулювання формування компетентностей саморозвитку та самоосвіти .

ü Моніторинг стану психічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку, набуття ними життєвого досвіду та вироблення навичок ,необхідних для подальшого навчання.

ü Використання базових знань , умінь і навичок з метою формування ціннісних орієнтацій дітей на здоровий спосіб життя .

ü Забезпечення життєвої, соціальної, комунікативної і комп’ютерної компетентностей учнів.

Завдання над якими працює педагогічний педколектив

- Забезпечення належної результативності навчання школярів, розвиток їх умінь і навичок;

- Виховання морально і фізично здорового покоління;

- Підвищення професійного рівня та педагогічної майстерності педпрацівників ;

- Підвищення якості уроку, впровадження ідей диференціації та інтеграції особистісно-зорієнтованого навчання і виховання учнів ;

- Творче використання вчителями педагогічної спадщини В. Сухомлинського передових учителів України, району .

З метою удосконалення навчально-виховного процесу у школі проведено районні семінари .

Діти - це найбільше щастя для кожної родини!

Діти – це опора сім’ї, це майбутні трудівники й захисники рідної землі. На спокійну старість може розраховувати лише той, хто має дітей. Коли на схилі літ бачиш онуків і правнуків перед собою, то вже не так страшно вмирати, бо знаєш, що в них продовжується життя.

Дитина - це радість кожної родини!

Дітей треба пестити, приділяти їй велику увагу, віддавати тепло і ласку. Вихованню дітей слід приділяти велику увагу. І тут місія батька і матері як вихователів дуже відповідальна. На батьків постійно спрямовані довірливі погляди дітей. І тому для дорослих є справою честі гідно виконувати свій виховний обов’язок.

Дитина - це свято у вашому житті кожного дня!

Дуже вагомими в педагогічному потенціалі сім’ї є взаємини між батьком і матір’ю, на плечі яких повністю лягає не тільки створення виховної атмосфери в домі, а й усієї системи сімейного виховання. Справедливо кажуть у народі, що дітей виховує вся сім’я, але долю виховання вирішують батьки. Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. Народна педагогіка на почесний п’єдестал поставила як вихователів і батька і матір. У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові, так і матері. Слово батька для дитини має авторитетне значення. Батько й мати в українців мають спільну назву – батьки, подекуди – родичі, рідні. Матері й батькові відводиться найвища, авторитарна роль. Народ засуджує тих, хто не виконує своїх батьківських обов’язків.

Дитина - це ангелятко,

про яке потрібно завжди турбуватися!

Народження дитини несе велику радість для сім’ї. За народними уявленнями поява дитини на світ знаменується спалахом нової зірки, яка осяватиме її весь життєвий шлях.

Дитина - це любов...

Мати, мама, няня, ненька, матуся. Все найрідніше, найдорожче, наймиліше увібрало в себе це дивовижне, містке, сонячне слово, перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Рідна мати – перший педагог, від якого розпочався родовід вихователів та й самого виховання, і її ніким замінити не можна. Справжня мати нічого не пошкодує для своїх дітей. Вона ніколи не залишить дитину в біді, а тим більше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить її на допомогу, не вагаючись віддасть останній шматок хліба, а за врятування дитини – навіть життя. Мати невтомно піклується про своїх дітей, навіть за таких нестерпних умов, “коли дітей тяжче годувати, ніж камінь глодати”. Любов матері до дитини найсильніша в світі. Однак в любові до дітей треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину. Не мають рації й ті батьки, які вважають любляче ставлення до дітей слабістю вихователя, а на перше місце ставлять суворість, покарання. Такий орієнтир батька чи матері відчужує дітей, робить їх відлюдкуватими, потайливими і навіть жорстокими. Розумно люблять своїх дітей ті батьки, які ніжність не доводять до розпещеності, піклування – до потачок і потурання примхам, а вимогливість поєднують з повагою до особистості дитини.

Дитина - це скарб...

Народна педагогіка наголошує на великому значенні батьківського авторитету в родинному вихованні. Чим вищий авторитет батьків в очах дитини, тим сильніше вони впливають на формування її поведінки. Слова батька і матері стають для неї законом. Авторитет батьків визначається взаєминами між батьком і матір’ю, їхнім ставленням один до одного, вмінням користуватися батьківською владою і додержувати єдності у вимогах до дітей, громадським обличчям батьків, прагненнями, ставленням до дітей, усіх членів родини і до людей взагалі.

Дитина - промінчик сонця...

Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів, тактовних і витриманих. Дорослі повинні бути для дітей авторитетом у великому і малому.

Виховання підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Ця перехідна фаза приносить проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину. Далі наводяться десять корисних порад, які допоможуть вам зміцнити й оздоровити ваші стосунки з підлітком. Будьте не батьком, а другом Час балувати дитину минув! Будьте більше другом, ніж батьком. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його підтримати. Це одна з найкращих порад про виховання підлітків, яку вам варто прийняти. Поважайте особистий простір підлітка Секрети складають більшу частину життя підлітка. Як батьку вам необхідно знати всі таємниці життя вашої дитини, але іноді їй необхідно надавати особистий простір та уникати втручання в її світ. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли він/вона дійсно потребує цього. Підготуйте себе до особливостей підліткового періоду Підліток – це вже не дитина, тому треба певною мірою готувати себе до його виховання. Читайте книги або пригадуйте свої підліткові роки й те, як ви справлялися зі змінами у вашому житті. Чим більше ви дізнаєтесь, вивчите й проявите емпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми. Дисциплінуйте, а не карайте Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав'язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони принесуть їй. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил. Прищеплюйте почуття відповідальності У деяких культурах підліток уважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов'язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі. Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов'язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їх життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею. Дійте превентивно, з урахуванням прогнозу розвитку подій Шукайте відповідний час, щоби порозмовляти з вашою дитиною про важливі для неї запитання, які вона часто не у змозі поставити, або просто соромиться зробити це. Це може бути тактовна розмова про музичні переваги або серйозне обговорення таких тем, як період статевого дозрівання чи інтимне життя. Намагайтеся чітко відповідати на запитання підлітка, не намагайтесь ухилитись або давати завуальовані відповіді. Будьте свідомими й обережними Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його компанію. Це не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Ви повинні бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас. Будьте милосердними і співчутливими Перед тим як суворо відчитати підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичну шкоду його здоров'ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими. Будьте гідні наслідування Навіть у підлітковому віці діти наслідують батьків просто тому, що батьки – це єдина константа в їх мінливому світі. Якщо існує невідповідність між тим, що ви кажете, й тим, що ви робите, підліток легко визначить фальш. Тому завжди намагайтесь бути прикладом для наслідування – тим, кого підліток з радістю копіює. Виховання підлітка вимагає більше турботи, ніж будь-який інший період виховання. Хто завгодно може надати підлітку їжу й дах, але тільки турботливі батьки, які розуміють і підтримують, здатні вказати йому правильний шлях. Тому будьте максимально обережними та дбайливими при вихованні підлітка, дуже скоро він стане дорослим, і у вас почнуться кращі часи!

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ ШКОЛИ З БАТЬКАМИ

1. Робота з батьками учнів початкової школи.

2. Робота з батьками учнів 5-х класів (адаптація переходу в основну школу).

3. Робота з батьками учнів основної школи (6-8-і класи).

4. Робота з батьками учнів старших і випускних класів.

До основних функцій відносяться:

· інформаційна;

· виховно-розвивальна;

· формуюча;

· охоронно-оздоровча;

· контролююча;

· побутова.

Задачі взаємодії:

· формування активної педагогічної позиції батьків;

· озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями;

· активна участь батьків у вихованні дітей.

Організація взаємодії школи та родини припускає:

· вивчення родини з метою виявлення її можливостей з виховання своїх дітей і дітей класу;

· згрупування родин за принципом наявності в них морального потенціалу й можливості впливати на свою дитину, дітей класу;

· аналіз проміжних і кінцевих результатів їхньої спільної виховної діяльності.

Співробітництво школи та родини на будь-якому етапі починається з вивчення умов і мікроклімату сімейного виховання, індивідуальних особливостей дітей і батьків.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

1. Підтримка фізичного здоров'я учнів.

2. Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.

3. Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).

4. Робота з родиною - вплив на виховний потенціал родини; об'єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання. Тут необхідно таке:

· вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;

· психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;

· організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;

· захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.

Таким чином, школою реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання, про цілі й задачі особистісного розвитку школярів на даний період, про хід духовного розвитку дитини, про особливості шкільної діяльності учня, про взаємини у групі, про виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та коректуються принципи сімейного виховання - саме тієї сторони, що стосується дитини (мистецтво любити дітей), режиму життя та діяльності дитини, що забезпечують і корекцію особистості батьків.

Педагогам (особливо класним керівникам) важливо дотримуватись таких правил:

· Батьки та діти не повинні почувати себе об'єктами вивчення.

· Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.

· Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.

· Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.

При вивченні родини школяра педагог насамперед звертає увагу на такі дані:

· Загальні відомості про батьків, інших членів родини, житлові умови, матеріальну забезпеченість. Інтерес до справ школи.

· Загальні відомості про дітей (вік, інтереси, рівень вихованості).

· Виховні можливості родини (рівень педагогічної культури батьків).

ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

Зміст роботи школи з батьками полягає в такому:

· підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);

· залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);

· участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).

Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та родини, на посилення їхнього виховного потенціалу.

Методи роботи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування.

Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками учнів приділяється психолого-педагогічній освіті.

Форми психолого-педагогічної освіти

· Університет педагогічних знань (така форма допомагає озброїти батьків основами педагогічної культури, познайомити з актуальними питаннями виховання дітей).

· Лекція (форма, що докладно розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання. Головне в лекції - аналіз явищ, ситуацій).

· Конференція (передбачає розширення, поглиблення й закріплення знань про виховання дітей).

Батьківські конференції (загальношкільні, класні) мають величезне значення в системі виховної роботи школи. Батьківські конференції повинні обговорювати насущні проблеми суспільства, активними членами якого стануть і діти. Проблеми конфліктів батьків і дітей та шляхи виходу з них, наркотики, сексуальне виховання в родині - ось теми батьківських конференцій.

Батьківські конференції повинні готуватись дуже ретельно, з обов'язковою участю психолога, соціального педагога, які працюють у школі. У їхню задачу входить проведення соціологічних і психологічних досліджень проблеми конференції, а також знайомство учасників конференції з їх результатами. Активними учасниками конференцій виступають самі батьки. Вони готують аналіз проблеми з позицій власного досвіду.

Відмінною рисою конференції є те, що вона приймає визначені рішення або намічає заходи щодо заявленої проблеми.

· Практикум (форма вироблення в батьків педагогічних умінь з виховання дітей, ефективного розширення виникаючих педагогічних ситуацій, тренування педагогічного мислення батьків).

· Відкриття уроку (мета - ознайомлення батьків з новими програмами з предмета, методикою викладання, вимогами вчителя. Такі уроки дозволяють уникнути багатьох конфліктів, викликаних незнанням і нерозумінням батьками специфіки навчальної діяльності).

· Індивідуальні тематичні консультації (обмін інформацією, що дає реальне уявлення про шкільні справи та поведінку дитини, її проблеми).

Індивідуальні консультації - одна з найважливіших форм взаємодії класного керівника з родиною. Особливо вона необхідна, коли педагог набирає клас. Для того щоби перебороти занепокоєння батьків, острах розмови про свою дитину, необхідно проводити індивідуальні консультації-співбесіди з батьками. Готуючись до консультації, доцільно визначити ряд питань, відповіді на які допоможуть плануванню виховної роботи із класом. Індивідуальна консультація повинна мати ознайомлювальний характер і сприяти створенню доброго контакту між батьками та вчителем. Учитель повинен дати батькам можливість розповісти йому все те, із чим вони хотіли би познайомити вчителя в неофіційній обстановці, та з'ясувати важливі відомості для своєї професійної роботи з дитиною:

· особливості здоров'я дитини;

· її захоплення, інтереси;

· переваги у спілкуванні в родині;

· поведінкові реакції;

· особливості характеру;

· мотивації навчання;

· моральні цінності родини.

· Відвідування родини (індивідуальна робота педагога з батьками, знайомство з умовами життя).

· Батьківські збори (форма аналізу, осмислення на основі даних педагогічної науки, досвіду виховання).

Кiлькiсть переглядiв: 205

Коментарi